Новини
Батькам про насильство в сім’ї
Насильство в сім’ї є однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини.
Як правило, найбільше страждають від сімейного насильства жінки та діти, для яких ситуації насильства в сім’ї є надзвичайно психотравматичними та мають серйозні наслідки як для соматичного, так і для психічного здоров’я.
За спрямованістю дій Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству» виділяє чотири види насильства: фізичне, сексуальне, психологічне та економічне, – розкриваючи зміст кожного із зазначених видів насильства:
.jpg)
1. Фізичне насильство в сім’ї – умисне нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності;
2. Сексуальне насильство в сім’ї – протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім’ї;
3. Психологічне насильство в сім’ї – насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю;
4. Економічне насильство в сім’ї – умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я.
Психологічне насильство більш поширене, ніж фізичне. Зловживання алкоголем і рівень безробіття тісно пов'язані з психологічним і фізичним насильством.
Численні дослідження в галузі дитячої та підліткової психіатрії та психології свідчать про те, що психологічні травми, отримані в дитинстві, сильно впливають на все подальше життя людини, формування її характеру, психічне та фізичне здоров’я, адаптацію в суспільстві.
Діти, постраждалі від жорстокості та зневаги, мають низку специфічних психологічних рис, головною особливістю яких є амбівалентність (різнополюсність) – як реакція на суперечливі вимоги батьків. Підлітки, які зазнали насилля, поєднують в собі імпульсивність та довготерпіння, підозрілість з ірраціональною вірою в можливість покращення внутрішньо-сімейної ситуації. Вони відзначаються низькою самооцінкою, є емоційно залежними, відчувають самотність, ізольованість, страх перед майбутнім, впевненість у безперспективності, провину за випадки насильства.
Діти, що живуть в умовах сімейного насильства, демонструють схильність до депресій, високий рівень стресу, явні істеричні та/або депресивні симптоми. Вони часто пропускають шкільні заняття (в тому числі через нездужання). Такі діти та підлітки відзначаються високим рівнем ризику алкоголізації та наркотизації, делінквентною поведінкою, зухвалою сексуальною поведінкою, дромоманією (патологічною схильністю до мандрів, втеч із дому). Найтиповішими наслідками насильства в сім’ї стають такі поведінкові прояви в дітей (і саме на них найчастіше скаржаться вчителі та батьки): бійки, конфлікти з оточенням, низька шкільна успішність, пропуски уроків без поважних причин, замкнутість. До емоційних проблем таких дітей можна віднести підвищену агресивність, переважно знижений настрій, високу тривожність та наявність страхів, нестійкість почуттєвої сфери, легке коливання емоцій та їхня надмірна сила, часто неадекватна ситуації (лють або істеричні ридання у відповідь на незначні зовнішні подразники). Оскільки багато проблем зі здоров'ям у всіх вікових групах пов'язані з жорстоким і зневажливим поводженням, постраждалих від домашнього насильства можна розглядати як групу первинної медичної допомоги, яка потребує особливої уваги. У таких випадках найкраще може допомогти лікар-психолог, психіатр, психотерапевт.
Причини, чому жертва не може піти від свого кривдника, зазвичай різноманітні та особисті.
немає альтернатив (або жертва впевнена, що немає) працевлаштування та джерел надходження фінансів, адже часто всі грошові надходження контролює чоловік; ця проблема особливо вагома для жінок із дітьми;
немає житла або іншого помешкання, куди жінка могла би переїхати разом із дітьми;
соціальні, культурні й сімейні цінності, які декларують шлюб як найвищу цінність і закликають до збереження сім’ї за всяку ціну;
люди, які переконують жінку (або підтримують її впевненість) у тому, що вона сама винна в насильстві й може зупинити його, якщо підкориться вимогам партнера;
синдром набутої безпорадності;
іммобілізація внаслідок психологічної та/або фізичної травми: травмовані особи часто не можуть мобілізувати власні ресурси, необхідні для припинення деструктивних шлюбних стосунків і початку нового життя для себе і своїх дітей, особливо в період одразу після травмування.
Зрештою, жінка може просто боятися насильника, який погрожує, що вб’є її чи дітей, якщо вона піде. І такі побоювання небезпідставні. Лишатися із кривдником також небезпечно. До того ж психологічних травм зазнають всі члени родини.
Правила безпеки у випадку психологічного насильства
1. Не відповідати агресією на агресію;
2. Не кричати, злитися та плакати;
3. Не залишатися наодинці та заручитися підтримкою найближчих людей;
4. Ввічливо відмовлятися від того, що не підходить, і рішуче – від того, що може бути небезпечним;
5. Необхідно усвідомити власну позицію в сім’ї, таким чином змінивши ставлення кривдника до себе;
6. Намагатися говорити з кривдником максимально спокійно, зрозуміло, чітко передаючи свої почуття і переживання.
7. Жести та міміка не повинні викликати агресії з боку кривдника;
8. Намагайтесь пояснити, що від конфліктів в сім’ї страждає дитина;
9. Будьте сильною та впевненою в собі особистістю!
10. Зверніться за допомогою до фахівців, які практикують сімейну психотерапію і намагайтеся зробити це разом із кривдником;
11. Вчиться любити та поважати себе!
12. Навіть найменші зміни на краще не залишайте без уваги і обов’язково схвально відзначайте.
Куди звертатися по допомогу у випадку проявів насильства
1. до поліції за номером 102 або до дільничного інспектора за місцем проживання;
2. до Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
3. до Служби у справах дітей;
4. до місцевого Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
5. до представника Управління забезпечення прав людини Національної поліції;
6. до медичних закладів системи охорони здоров’я;
7. до громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.
Телефони довіри:
Дитяча лінія:
116-111 або 0 (800) 50-02—25 ( з 12.00 до 16.00);
Гаряча лінія з питань, запобігання насильству:
116-123, або 0 (800) 50-03-35;
Центр надання безоплатної правової допомоги:
0 (800) 21-31-03;
Відповідальність:
За кожен з видів насильства передбачена різна відповідальність.
Якщо узагальнити, покарання можуть бути такі: громадські роботи на строк від 150 до 240 годин, арешт на термін до шести місяців, обмеження волі на термін до п’яти років або позбавлення волі на термін до двох років.
«Позбавлення волі – це за систематичне вчинення насильства, за насильство щодо дітей, особливо малолітніх».
Закон передбачає можливість відокремити кривдника від жертви. Для цього є: терміновий заборонний припис і обмежувальний припис.
Заборонний припис виноситься Національною поліцією як реакція на факт домашнього насильства, виноситься терміново, діє до 10 днів, але його можна продовжити через суд до півроку. Обмежувальний припис діє від 1 до 6 місяців, і його видає лише суд.
«Кривднику забороняють перебувати в місці спільного проживання, навіть якщо це його помешкання, обмежують спілкування із постраждалою дитиною, забороняють наближатися на певну відстань до роботи, місця проживання».
Згідно із законом, існує вимога про збільшення кількості притулків для постраждалих від домашнього насильства. Загалом вони існують в кожному регіоні Україні, але в деяких випадках це – притулки на базі громадських організацій.
Вчителі, медсестри, лікарі повинні повідомляти в поліцію про підозри, що щодо дитини вчиняється насильство, а також сама дитина може звертатись до поліції у випадку насильства.
Соціальний педагог школи Фляжнікова Ж.В.
29.01.2021 | Aдмін